Hello, Halloween!

Ось  і залишилося позаду яскраве, гомінке  і трохи божевільне свято Хелловін!  Буду відвертим, я не прихильник гучних свят з веселощами і танцями, але навіть мене по-справжньому захопила його атмосфера. Протягом свята екіпажам постійно потрібно було придумувати щось нове, імпровізувати та креативити. І я помітив, як захоплює всіх командна робота і яке задоволення від неї  відчувають усі  члени екіпажів.

photo_2019-11-04_00-47-23

«Для мене  в школі  Паросток  багато речей нові і незвичні. Я тут  навчаюсь третій місяць, тож брав участь у багатьох святах та подіях,  але це свято взагалі не схоже  ні на яке інше. Воно  було повністю  англійською мовою   – спочатку це було  непросто, але потім  мені  навіть сподобалося! Такого досвіду в мене ще не було», – зазначив Давид Бичков, учень 6 класу.

photo_2019-11-04_00-47-38.jpg

Цього року особливістю  підготовки до Хелловіна  була умова, що  учасники  повинні заздалегідь  власноруч виготовити костюми, з екологічних  матеріалів або ж навпаки, з відходів (пластикових пакетів, до прикладу) – хоча б по одному на команду. На мій погляд, це була цікава ідея, тому що простір  для творчості був величезний. Костюми вийшли  різноманітними  і додали святу  хелловінської атмосфери. До речі, костюм підготував і кожен особисто – і тут уже можна було просто весь час споглядати і надихатися!

photo_2019-11-04_00-47-41

Дуже цікавими  були і змагання – екіпажний квест та різні танцювальні конкурси. «Найбільш сильне враження  на мене  справив  конкурс  танцю, який  придумав  і втілив кожен екіпаж. Так сталося, що в нашому екіпажі  не виявилося  не тільки професіоналів, а й танцівників-аматорів. Але  ж  ми – команда! Тому  вирішили  прийняти виклик і станцювати так, як зможемо. З перших  хвилин  нас почали підтримувати усі інші – це було неймовірно, вони просто приєдналися і стали танцювати разом із нами! І нехай ми не стали ні першими, ні другими у змаганні, ця мить  стала особливою для всього   нашого екіпажу», –  поділився  Тимур Голишенко, капітан команди “Galaxy”.

 Ми отримали задоволення, новий досвід  і нові знання – отже, свято вдалося! З вами був Микита Захарченко та команда “Galaxy”, зчитаємося:)

Діємо ТУТ і ЗАРАЗ

Ми часто в школі  міркуємо над глобальними проблемами, які потребують негайного вирішення, на кшталт зміни клімату, глобального потепління, про яке ми багато говорили у вересні, неграмотності, невключеності людей у суспільне життя.

24 жовтня – Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй. Я впевнена, ви вже чули про діяльність цієї масштабної на важливої організації, до якої входять 193 країни світу. Декілька років тому ООН опублікувала 17 Цілей сталого розвитку, досягти яких мала до 2030 року – серед цих цілей є і ліквідація голоду, і забезпечення гідної освіти, і рівність у правах, і підтримка еклогії – словом, кожна ціль спрямована на вирішення глобальної проблеми, над чим і працює ООН

Але виникає таке реальне запитання: як на досягнення цілей ООН можемо вплинути ми? Дехто може сказати, що війна, до прикладу, в Сирії його не стосується, бо в його країні все гаразд. Хтось може перекладати відповідальність за економічний занепад країни чи недостатньо реалізовані права людини на владу в державі.

АЛЕ НІ! Все починається з нас. Тому 24 жовтня у нашій школі відбулася зустріч представників Євроклубів 24, 28 та Котелевської  шкіл. Ми зібралися в день ООН, щоб обговорити на знайти “рецепти змін” до п’ятьох найактуальніших, на наш погляд питань. Учнів розділили на п’ять комітетів: з питань демократії, кліматичних проблем, збереження миру, цілей сталого розвитку та продовольства.

photo_2019-10-25_00-24-47

“Ми змогли надзвичайно продуктивно попрацювати, розібравши всі необхідні поняття та проаналізувавши сучасну ситуацію, щодо включеності людей у світі. Також ми змогли виокремити проблеми нинішньої демократії, та розглянути шляхи їх вирішення, що можна реалізовувати на багатьох рівнях. Засідання комітету проходило в затишній, але дуже інтелектуальній обстановці, тож крім корисного результату, ми отримали ще й задоволення від проробленої праці.”- очільник комітету Андрій Заболотніков.

Кожен з комітетів знайшов декілька конкретних способів, за якими ми можемо діяти прямо тут і зараз. Нашою задачею було побачити, як кожен може вплинути на оточення на рівні родини,  школи, міста, країни та глобалізувати наш вплив на ціле покоління.

photo_2019-10-25_00-24-50

Своїми думками та враженнями діляться наші гості:

“Я працював в комітеті 17ти Цілей сталого розвитку, виділив для себе проблеми, які не дозволяють нам досягти ЦСР, однією з головних є не проінформованімть громадян. Ознайомились з проблемами світового значення, сподобалась інтелектуальна співпраця з учнями 11го класу. Знайшли “рецепти змін”, за якими я можу діяти вже зараз.”- учень 10-а класу Вовчик Дмитро.

“Мені дуже сподобалось, що ми говорили про справді важливі проблеми сучасності, вразив формат роботи та дружнє спілкування між учасниками комітету, цей проєкт наштовхнув мене почати діяти з себе та родини. Відчуваю відповідальність, що на нас розраховують як на дієву молодь!”- Любаєва Аліна.

photo_2019-10-25_00-24-52

Отож, ми знаємо про проблеми, ми знайшли однодумців, ми придумали рішення – а значить, час ДІЯТИ!

З вами була Анастасія Скабарихіна, фото – Анастасія Скабарихіна

Свято шкільного товариства!

19 жовтня, в суботу, наш шкільний гурт святкував День шкільного товариства. Це друга назва Ліцейського дня. Ми об’єднуємося задля того, щоб наше товариство стало якомога дружншим та добрішим, щоб ми стали “столпами Отечества”, котрі роблять благо для суспільства. Хтось відзначав цей день вперше, хтось відзначає його вже одинадцятий раз, але всі ми разом були в нетерплячому очікуванні чогось теплого й сутнісного.
Ранок ми почали з ліцейських пісень. Співали екіпажами, аби перевірити знання текту, і розбиралися в глибокому змісті слів. Також ми презентували нові пісні, які ми написали до 25-річчя школи.

Після ліцейського сніданку, на якому ми куштували смачну булочку з маслом та картоплю (як в Ліцеї) у нас була зустріч з випускниками. До нас прийшли Ліза Попова, Сергій Супрунець та В’ячеслав Бровко. Через Skype ми подзвонили Маші Дмітрієвій та Кароліні Лемешко. Кожен з них мав тривалий досвід навчання у школі, тому вони розповіли, як вони застосовують його в дорослому житті. Вчителі ділилися спогадами про випускників, а випускники, в свою чергу, про своїх наставників.
«Ще з початкової школи уроки від випускників були однією з моїх улюблених подій Ліцейського дня. Саме на таких уроках відчуваєш зв’язок поколінь та єдність шкільного гурту. З кожної розповіді та історії можна дізнатися історію життя та повчитися у випускників. Вислухавши їх, можна знайти думку, яка стане твоїм путівником на цей та подальші роки», – ділиться Олександр Супрунець.

photo_2019-10-28_00-21-12
Далі в нас за планом було змагання «Історія моєї школи». Ми мали дізнатися відповіді на цілих дев’яносто питань! Після цього конкурсу кожен з наших учнів дізнався практично все про історію нашої школи, навіть про те, що відбувалося за перших наших випускників! «В цьому році капітани із своїми одноекіпажниками мали вивчити 90 питань про історію нашої школи. Це було досить складно, бо були питання починаючи з 1994 року і до 2019. Звісно ми на усіх перервах розпитували вчителів про відповіді на деякі питання. Мій екіпаж зміг піготуватись разом, але, на жаль, ми не встигли відповісти на всі питання за браком часу. Сподіваюсь, що в нас ще буде нагода позмагатися», – говорить Оксенія Логачова.
Після обіду ми обговорювали важливе питання: що ми збираємося зробити для України зараз і через декілька років, будучи дорослими. це був справжній час “гордых планов”, зовсім як в одній із ліцейських пісень. Кожен учень мав свої плани: хтось збирається бути лікарем та відкрити свою прогресивну лікарню, щоб люди мали змогу отримувати професійне лікування, хтось хотів поширювати нашу культуру новою музикою чи розвивати українське кіно, хтось збирається користуватися та створювати українські продукти. Сподіваємося, що цілі, які ми поставили перед собою, здійсняться!
«Над цим питанням я замислювався і ранішe. Тому в мeнe була відповідь щодо планів на майбутнє. Також було питання «що ти вжe зробив для дeржави?» Не довго розмірковуючи, я сказав , що волію своє життя присвятити розбудові країни. Я маю план допомогти підняттю eкономіки та роботизувати підприємства. Тому для мене важливо, щоб інші теж лишалися вдома, на рідній зeмлі.», – ділиться думками Богдан Коваль.
Ввечері ми влаштували вогнище на нашому “футбольному полі”. Тихе потріскування вогнища, коло учнів та вчителів, теплі осінні промені сонечка, тепло вогнища та тепло від наших листів. Біля вогнища ми співали пісень і зачитували свої теплі листи школі разом з нашими вчителями. А потім нам усім роздали справжні листи з шкільної пошти!

photo_2019-10-28_00-21-27
Після вогнища ми розійшлися втомлені, але задоволені цим днем.
Текст: Дмитро Нікулін в редакції Анастасії Артюх
Фото: Микола Дмитрієв

Перегони у Лісових галявинах :)

Цього року Ліцейський день ми святкував трохи по-іншому. Ми взяли аспект демократії, тому учні 11 класу розказували про те, як ліцеїсти та їх наставники стверджували її. Звісно, для того, щоб закріпити знання цієї інформації ми мали екіпажний брейн-ринг. Але не звичайний! Рівно о 12:00 17 жовтня уся старша школа виїхала до лісових галявин. Теплі промені сонця, свіже повітря, шум під ногами опавших листочків, вогнище та радісні голоси учнів. Нарешті ми на природі! З самого початку у нас відбувся team-building, на якому кожен екіпаж мав пройти певні завдання, які здружують команду.

Наприклад, на станції «Наш Пушкін» екіпажу видали певні слова, з яких треба було скласти вірш. Ось що вийшло у мого екіпажу «Тhink Guys” :
Ось зібралось товариство
І спілкується барвисто.
Об‘єднав Ліцейський день
гурт у святості пісень.
І тут неформальний екіпаж
Під назвою «Тhink Guys” – наш
Надихаємо всіх разом
І буквально, і одразу!

Також була станція «Пантоміма», де давався уривок з казки Пушкіна і його треба було показати пантомімою, щоб інші вгадали, що це за казка. На станції «Довіра» по черзі кожній людині зав’язували очі і її треба було провести через міні-лабіринт, не зійшовши з дистанції.
Також станція «Декламація», екіпажу випадав вірш, який за декілька хвилин треба було відтренувати і виразно зачитати разом. Ще станції «Team dance”, на якій ми мали швидко придумати танок до музики та станція «Екіпаж – сім‘я», завданням на якій було з підручних матеріалів створити прихисток, аби разом сховатися від дощу.

Оскільки Ліцейський день пов‘язаний ще з Олександром Пушкіним, який любив осінь, то ми точно не могли не зробити кадри для виставки «Пушкінська осінь моїми очима». До речі, екіпажі теж мали завдання цікаво сфотографуватися разом, скоро побачимо, що ж вийшло.
Головною нашою метою в лісових галявинах були екіпажні змагання «Он воспитал наш пламень». Напередодні учні 11 класу розказали про те, як ліцеїсти, їх наставники та сам Царскосільський Ліцей стверджували своїми діями демократію і про те, яких демократичний змін потребувало суспільство. Питання були на узагальнення цих тим. Кожен з екіпажа мав відповідати.
«Лiцейський team building – подiя завжди дуже i дуже очiкувана для мене особисто. З року в рiк ми з екіпажем маємо народу випробувати наш командний дух, пройшовши якiсь випробування. i цього року нам це абсолютно точно вдалося. Я впевнений, що той захват, те натхнення з яким ми сьогоднi бiгали вiд станцiï до станцiï надовго запам’ятається нам. i навiть не так важливо мiсце в агонi (Хоча вiдставання вiд переможця всього на 0,41 – чудовий результат, як на мене), адже це саме той випадок, коли процес не менш важливий за результат. Зрештою, я можу сказати, що саме з сьогоднiшнього дня ми стали повноцiнною командою»,- говорить Андрій Заболотніков, учень 11 класу. 
Отож, після запеклої тридцятихвилинної боротьби екіпаж «Think Guys” отримав перемогу, набравши 35 балів. Весь гурт щиро вітав наш екіпаж і на завершення для настрою ми заспівали пісню біля вогнища.

З вами була капітан екіпажу “Think Guys” Настя Артюх 🙂

“Пишіть листи і надсилайте вчасно… “

День пошти – мій найулюбленіший день у нашій школі тому що я обожнюю отримувати та писати листи. Тобі стає так приємно, коли в руках опиняється лист, який був написаний саме для тебе!
У нас є декілька періодів, коли шкільний гурт пише дуже багато листів, і коли поштова скринька вщерть заповнюється конвертами. За традиціями, масштабне листування починається в День пошти – 9 жовтня і триває весь Ліцейський період – аж до 19 жовтня чи навіть далі. В цей період, період що передує Ліцейському Дню, ми починаємо замислюватись про цінність дружби, справжнього товариства. І в своїх листах ми дякуємо своїм друзям і вчителям, визнаємо їхню роботу.
Також наш гурт має традицію листуватися до Дня Подяки – в таких листах ми дякуємо одне одному: і учням, і вчителям за спільні справи, за дружбу, за теплі миті разом. Деякі знавці англійської мови можуть навіть написати листа in English.
Також куди ж без листів у День святого Валентина! Як ви здогадались, ми і в цей період сповнюємо поштову скриньку, але висловлюємо свої почуття та думки не просто на папері, а вже на валентинках. Всі пишуть вітання та побажання одне одному, але тут вже без англійської не обійтися!

photo_2019-10-09_23-29-05
“Починаючи з 2-го класу я завела собі величезну папку, куди складала усі листи, які мені надсилали в школі. Листи від вчителів, учнів, одноекіпажників, друзів, всіх-всіх. Звісно, ця папка у мене досі є і я досі її поповнюю. Коли за вікном дощ, холодно, похмурий настрій, я відкриваю з нетерпінням цю папку і перечитую усі листи. Так приємно відчувати їх запах, доторкнутися рукою до історії, яка колись просто була буденністю, затишно пити чай та згадувати тих, хто писав мені. Це щось неймовірне і точно не може замінити просте переписування в інтернеті. Під час написання листа, ти завжди продумуєш усе до деталей: про що написати, який сюрприз вкласти в середину, а чи додати смайлів до тексту. І також я завжди думаю, як прикрасити конверт, щоб людині було його приємно отримати і затишно читати. Написання листів для мене — мистецтво, якого кожному треба навчитися”, — ділиться своїми почуттями Настя Артюх, учениця 11 класу.

“Мій проект “Шкільна пошта” покликаний допомогти встановити теплі й дружні стосунки в нашому гурті, підтримати велику культурну цінність — листування. Сьогоднішнім днем, Всесвітнім днем пошти розпочався період великого шкільного листування, до якого долучаються усі — і учні, і вчителі нашої школи”— розповідає семикласниця Ліза Стефановська.

“Коли ми думаємо про способи  спілкування, мабуть, останнє, про що ми зараз згадаємо — це пошта та листування.
У нашій школі в мені виховали переконання, що я краще не в СМС висловлю свої важливі думки, а справжніми листами. Але, на мою думку, не кожному сподобається процес написання листів, бо це займає час та потребує мисленнєвої діяльності. У наш час, коли листування не є необхідністю, як це було раніше, потрібно вміти захопитися та написати справжнього листа від душі”,— говорить Настя Скабарихіна, учениця 11 класу.

“На мою думку, людство починає забувати про існування листів та про їхнє важливе значення в нашому суспільстві. Проте я вважаю, що лист — це дуже важлива частина нашого життя оскільки інформацію яку ми там передаємо не можливо видалити як соціальні мережі в яких ми спілкуємось. На жаль, в моїй сімї не збереглось старих листів, проте я маю листи від своїх друзів і холодними зимовими або осінніми вечорами разом з кружкою чаю або какао я перечитую ці листи і згадую різних людей та приємні миті, повязані з ними.
Лист — це, в першу чергу згадка про людину, яка тобі його написала, це ті почуття, емоції та тепло, яке неможливо передати через гаджет. Мені здається, лист має в собі якусь магію — магію передавати почуття іншої людини.Тому, на мою думку, може зникнути будь-яка соціальна мережа, а листи — ні, тому треба не забувати про один з найприємніших способів спілкування з людиною! Тож бажаю кожному навчитись не лише писати, а й правильно сприймати листи”, — говорить учениця 8 класу Рената Геращенко.
” Для мене листи — це щось дуже особливе та дуже-дуже тепле. Я полюбляю у холодні зимові вечори брати мамину скриньку, та перечитувати її особисті листи. Там можна знайти стопочку конвертів, які мій тато писав мамі у пологовий будинок, коли я або мій брат були у мами в животику, можна знайти, як моїй мамі писала її двоюрідна бабуся з іншого міста, та багато чого ще…
Листи — це пам’ять, тепло й емоції, які можна передати через час та відстань”, — каже учениця 11 класу Катя Мороз.
photo_2019-10-09_23-29-28

Як ви бачите, в нашому гурті дуже люблять писати листи, тож я і вам раджу почати писати їх. Теплий, справжній, довгий та затишний лист зігріє ваших близьких у найпохмуріший день!
З вами була капітан екіпажу “Потужна хвиля” Оксенія Логачова, зчитаємося 🙂
Фото: Оксенія Логачова

Самотня старість поруч

Навіщо потрібно творити добро? Просто у  нашому швидкоплинному світі багатьом людям не вистачає турботи та тепла від інших. Швидкий темп життя примушує велику частину суспільства забути про те, що поряд знаходяться люди, котрим необхідна наша підтримка та любов. Звичайно ж, усі ми здебільшого допомагаємо своїм батькам, родичам. Але добрі справи – це не лише прояв турботи про близьких, це і допомога  взагалі незнайомим людям. Тим людям, яким потрібна ця допомога. Саме з такою метою допомоги, спілкування та турботи у нас в школі і стартував проект “Самотня старість поруч”. 

Метою проекту є не тільки піклування про стареньких, яких ми вже знаємо, але і пошук нових людей.

 

І тому на минулих вихідних вчителі дали нам завдання знайти літніх людей, які живуть поблизу нас або на сусідній вулиці та потребують допомоги. І ми знайшли! Хтось познайомився з цією людиною на вулиці, хтось запропонував допомогу вже знайомій йому з дитинства бабусі- сусідці, хоча раніше навіть не підозрював, що їй потрібна допомога. Минулої середи усі команди ходили до самотніх літніх людей. Моя команда ходила до Марії Яківни Царіциної. Ми з нею поспілкувалися, та принесли їй багато смаколиків) А вона аби нам віддячити, напоїла нас смачнющим компотом) “Дуже цікаво було послухати про її життєву історію, адже вона у неї дуже насичена та нелегка. Марія Яківна – дитина війни, вона бачила найстрашніші її сторінки. Я була в захваті від мужності та сили духу цієї жінки.” – ділиться своїми враженнями учениця 8-го класу Ліза Проскуровська.

Дійсно, іноді аж волосся дибки стає, коли ти дізнаєшся про чиєсь життя у воєнні роки. Аж не віриться, що і ста років не пройшло з тих страшних подій. І це примушує нас усіх цінувати те, що у нас є зараз. Цінувати кожну секунду нашого надзвичайно щасливого життя. Цінувати наші можливості та брати від них максимум. Цінувати можливість допомагати іншим, та бути комусь потрібним.

Автор: Мороз Катерина та Проскуровська Елизавета

Фото: Андрій Марченко 

Учасники команди “Galaxy” та Поліна Тимофіївна

“Моя Полтава: guidebook”

27 вересня у нас стартував новий проект – “Моя Полтава: guidebook”, що покликаний зробити наше місто туристичним. Ми створюємо путівник для наших партнерів – українською та англійською мовами, щоб запросити їх до Полтави. Незвичайність нашого guidebook в тому, що там будуть ті місця, які люблять наші учні – їхні улюблені кафешки, кінозали, магазини і вулички. Ми хочемо показати Полтаву друзям і партнерам, але показати її нашими очима й серцями. Читайте перший текст від Дмитра Нікуліна!:)

photo_2019-09-28_00-38-57

“I don’t have any unusual places for my own. I don’t experience any special feelings in any shops, cafes,  museums and other places which people invite me to. Hovewer, I am pleased while visiting places which I like due to my hobbies. Maybe, there are some of you who will like them too.

I like music. I  already have some stuff: guitar, MIDI, microphone and PC. But, as every guy in the world, I like looking for some new alternatives. Guitars, ukuleles, pianos – I like these kinds of instruments. First time I have been in one music shop, I saw too much music gear! I was not shocked, but impressed with the size of the shop, big assortment and kind sellers.

If you like music or you are interested in some music things to buy, welcome to “Impreza” music shop! I think it is the best music shop in Poltava! It is located on Evropeyska street, 12, opposite to “Lviv chocolate workshop”. When you enter this shop, you will see a big room with some ladders, mainly made of wood. There are pictures of music gear with black background on the windows outside – that’s how you can recognize this place. I like this shop due to big assortment of instruments, because, you know, you walk in there like in the museum and you think: “Is it real in Ukrainian provincial city?”. I was looking for microphone and MIDI keyboard there and I had a short conversation with the seller. He advised me to look for the stuff which was affordable for myself. Summing up, being there, you feel convenience instead of chaos, there are wide paths to walk the shop – again, you walk like in a museum!

If you want to buy something in “Impreza”, you can buy – the prices are rather affordable! If you want to look at interesting stuff and instruments, “Impreza” invites you! It is worth visiting, because this is atmospheric place with big assortment, kind staff and low prices. 

Call or message me, I will invite you there and I will explain what is where, how does the gear work and what to choose. You will have a musical excursion with me!”