“Учись учитися” від учасника EYP

Нещодавно нам пощастило почути насичену, інтелектуальну та структуровану розповідь про Європарламент від одинадцятикласника Андрія. Вона була настільки грунтовною, що стала справжнім уроком “Учись учитися” для інших учнів.

photo_2020-02-19_00-46-06

“Безумовно, участь у молодіжному європарламенті стала для мене надзвичайно цікавим та корисним досвідом. Цей проект надає кожному можливість відчути себе частиною активного та прогресивного суспільства, познайомитися з новими та цікавими людьми, розширити межі власного світогляду та просто отримати купу незабутніх вражень.
Оскільки темою нашого комітету були права та свободи ЛГБТ спільноти, то перший день ми жваво обговорювали це питання, виокремлювали проблеми та шукали шляхи їхнього вирішення. Ось вже на цьому етапі стало зрозуміло, наскільки потрібними можуть виявитись знання з курсів, що ми вивчаємо у нашій школі. Адже без знань з громадянської освіти, «Учись учитися», навичок з курсів ПКВ та ПСВ робити на таких тренінгах абсолютно нічого.

А курс англійської мови взагалі заслуговує на окрему увагу, адже проходив наскрізно через всю подію. Отже, за перший день ми змогли повністю розібрати питання нашого комітету та створити резолюцію для її розв’язання. Тут, до речі, у нагоді стали навички з тайм-менеджменту, адже всі етапи роботи були чітко та щохвилинно регламентовані. Але якщо ви вже подумали, що на цьому підготовка до захисту резолюції закінчилась, то ви сильно помиляєтесь.
Наступного дня ми мали Генеральну Асамблею, протягом якої кожен комітет мав презентувати та захистити свою резолюцію, довівши її раціональність та право на життя. Відповідно, інші групи мусили знайти у ній слабкі місця, аби потім вказати на них. Ця робота, в кращому випадку, мала бути проведена заздалегідь. А оскільки у делегація від нашої школи мала представників майже у всіх комітетах, ми ще з вечора мали змогу обговорити резолюції одне одного, вказавши на слабкі місця та розробивши відповіді на їх захист. Така взаємопідтримка була важливою складовою нашого успіху на ГА наступного дня.
ГА була побудована таким чином, що комітет, який презентував свою резолюцію, мав пройти такі етапи:
1) Промова – презентація свого документу
2) Атакувальні промови на знак заперечення проблеми, важливості, або фундаментальної незгоди з документом комітету від інших груп
3) Експромтна промова на захист своєї резолюції, відповідь на попередні закиди
4) Три раунди дебатів
5) Фінальна промова – останній шанс комітету переконати інших у важливості підтримання їхнього документу.
Мушу відзначити, що рівень ораторських навичок, англійської мови, швидке орієнтування у ситуації дозволили нашим учням і мені, зокрема, бути включеним у спільну дискусію на абсолютно всіх її етапах.
Загалом можу сказати, що на EYP я отримав чимало нових знань, умінь, та безцінного досвіду, який точно знадобиться мені у подальшому житті. Тож ті вихідні для мене точно не були змарновані”- розповів Андрій Заболотніков.

European Youth Parliament зсередини:)

Минулого уїкенду наші одинадцятикласники взяли участь у надзвичайно відомому молодіжному русі, що має назву “Молодіжний Європарламент”. Сесія відбулася у Києві, а як воно було – читайте далі!

photo_2020-02-19_00-46-10

«Наш комітет називався Environment, Public Health and Food Safetу. Згодьтеся, доки вимовиш, люди забудуть, про що говорив узагалі, тож всі називали наш комітет просто ENVI. А працювали ми наполегливо над ідеями для вирішення проблем про вакцинацію.
Як відбувалася наша взаємодія з організаторами та один з одним?
Переступивши поріг незнайомої та не рідної нам школи, ми відчули себе в іншій країні Європи, бо між собою учні контактували англійською мовою, уявляєте? Але не турбуйтеся, ми не розгубилися, бо на високому рівні володіємо мовою.
Після реєстрації ми трохи розслабилися та почували себе абсолютно впевнено, не було про що турбуватися. Щоправда, кожному доводилося випихати себе із зони комфорту, щоб удосконалити іноземну мову або зруйнувати мовний бар’єр. У мене, на щастя, немає таких проблем, тож щойно почалося наше засідання, я зайняла лідерську позицію та змогла організувати інших навколо себе.
У кожного комітету був очільник, який є членом команди Молодіжного Європарламенту, -chief. Його робота полягала в тому, щоб задавати спільну тему для обговорення, пояснювати матеріал, якщо потрібно, та, звичайно, підбивати підсумок нашої роботи- резолюцію, де викладені всі рішення, які ми запропонуємо, щоб подолати ту чи іншу проблему. Нам пощастило, бо наша очільниця приіхала з Латвії, тож без англійської ми б не зрозуміли один одного.
Як тільки ми закінчили знайомство, відразу почали працювати над темою: “Необхідність вакцинації у країнах Європи та світу”. Ми почали розмірковувати над проблемами, що заважають людям отримати якісну вакцину та рівний доступ до вакцинації, та як їх вирішити.

Відразу почали лунати думки та ідеї, не кожен міг висловитися правильною англійською, але головне- не боятися говорити. Було складно визначити найважливіші проблеми, які потребують негайного вирішення, але нам допомогли правила, які ми встановили на початку нашої роботи. Повага один до одного, здатність чути уважно, поважати думку іншого та дослухатися до неї – це і були наші основні правила.
Ми йшли до хостелу дуже втомленими, але настільки щасливими та натхненними, що ще знайшли в собі сили прогулятися пішки.
Я змогла і перевірити свої здібності, і покращити розмовну англійську мову. Справді, спонтанне мовлення та неформальне спілкування надзвичайно в цьому допомогає!», – каже Настя Скабарихіна.

photo_2020-02-19_00-46-15

«За час сесiï я мав чудову нагоду працювати в комiтетi з питань Civil Liberties, justice and home affairs (LIBE). Тема для опрацювання могла здатися комусь незвичною,  але тим не менш, вона є надзвичайно важливою та актуальною для нашого свiту, адже стосувалася прав LGBTQ спiльноти.

Протягом першого дня нам вдалося зробити двi над  речi: познайомитись та створити резолюцiю за нашим питанням. Саме знаоймству та налагодженню контакту була присвячена перша половина суботнього дня, адже без цього успiшною команда бути не зможе.

Завдяки  iграм та вправам ice-breakerам  ми змогли краще пiзнати одне одного та втратити рештки закомплексованостi та страху. Коли вже комунiкацiя була налагоджена, ми могли перейти до безпосередньої роботи над питаннями нашого комiтету. Оскільки бачення проблеми – це вже половина шляху до ïï вирішення, логічно, що ми почали саме з виокремлення негараздiв, яких необхiдно позбутися. Для цього кожен написав на листку те, що знав з нашоï теми, а потiм доповнив це знаннями про проблему. Таким чином ми мали перелiк проблем, якi, з рештою, нам вдалося згрупувати в кiлька категорiй, аби згодом легше було з ними працювати. Обговоривши кожну з них, затвердивши важливi та нагальнi i вiдкинувши зайве, ми змогли перейти до пошуку рiшень. Робота проходила по парам, але загальне затвердження та редагування проводилося всiма членами комiтету. Як результат, вже увечерi ми мали готовий перелiк питань та розв’язкiв, який згодом було сформовано у Резолюцiю нашого комiтету, яку ми й захищали наступного дня на Генеральнiй Асамблеï», – ділиться Андрій Заболотніков

 

photo_2020-02-19_00-46-12

«Неділя – час Генеральної Асамблеї – нарешті  презентація та захист нашої резолюції. Трохи про систему: звісно, сидимо усім комітетом  (наприклад, я зі своїм – ENVI) на визначеному місці, у нас є картка із назвою нашого комітету і ще 3 картки, які підіймаєш, якщо хочеш відповісти на питання саме зараз, погоджуєшся та хочеш доповнити чи заперечити.

Першим захищав резолюцію наш комітет, тому переймалися ми найбільше. На початку всім дають рівно 2 хвилини, щоб ознайомитися з резолюцією комітету, який зараз буде презентувати. Далі людина, яку вибрав комітет, виходить на сцену та говорить промову на 3 хвилини про важливість знайдених рішень та обговорених питань цього комітету.  А ось далі починаються справжні дебати. Три людини з різних комітетів «атакують» вас своїми критичними зауваженнями щодо прийнятих рішень. Тут важливо  відповісти чітко, аргументовано та впливово. Але далі найскладніше – 3 кола дебатів. 1 коло – 3-5 питань, на які відповідає тільки одна людина, прослухавши спочатку всі. Фух, вже лячно звучить. Але головне бути переконливим, чітко говорити та доповнювати прикладами, хоча  час доволі обмежений. Кожен комітет хоче задати найглибші питання, аби «завалити» ними інших.

Пройшовши дебати, можна розслаблено видихнути, але не все повітря, бо після висновку, який теж робить певна людина комітету, проходить голосування. Можна затвердити, заперечити та утриматися. На щастя, цього разу усі резолюції затвердили, тож парламент вдався! Ось тепер точно можна видихнути глибоко, спокійно і щасливо. Чесно кажучи, захист резолюцій здружив нас ще більше. «Питання, питання, давайте, нам треба складне!!!», – звучали тихо, але впевнено від нашої голови комітету, і, знаєте, це дуже надихало! З щасливими обличчями ми отримали сертифікати та обмінялися контактами  з організаторами!» – говорить Настя Артюх.

photo_2020-02-19_00-46-06

Наша школа дає крила!

Вчора до нас завітала Юля Хмелевська- випускниця 2019 року та розповіла про своє студентське життя та навчання. До речі, Юля навчається у Києві, в університеті імені Шевченка на факультеті фізики за спеціальністю “Астрономія”.

photo_2020-02-09_23-52-38

Ось чим вона поділилася:
“Привіт усім) я за вами усіма давно не бачилася і сильно рада зустріти. Як ви уже знаєте, то я буду розповідати вам про мій університет, а зокрема про мій рідний фізичний факультет.
Мій навчальний рік почався у суботу 31 серпня. Нас зібрали у найбільшій аудиторії (200). я ще нікого не знала, я навіть ще не заселилася до гуртожитку. І чим мені одразу сподобався фізичний факультет — дуже короткою вступною промовою від нашого декана. Коли вона закінчилася, то ми отримали наші студенськи квитки, або як ми кажемо “студаки”. І настуну годину кожен, хто хотів, міг піднятися на сцену та побажати щось усьому потоку. Наш декан почав з анекдоту – і потім всю годину ми сміялися.

Далі ми поділилися на свої групи і вирушили до аудиторій, а моя група пішла на кафедру. Там ми познайомилися між собою з нашим куратором,  із студ кураторами –  студентами 3 курсу астрономії (вони нас дуже люблять та підтримують нас) та завідувачем нашої кафедри. І так я дізналася що у моїй групі 8 людей. І я так розумію, що це буває доволі рідко, що всі люди у групі один одному підходять за інтересами, але нам пощастило.  До речі, якщо ви думаєте, що у нас мало дівчат, то ви помиляєтеся –  50/50.
А тепер про пари. Перша пара — контрольна з матаналізу (матан). 2 пара була заміною лекції з матаналізу і це була лекція з АГЛИ (аналітична геометрія та лінійна алгебра), вів її професор Вільчинський  і саме він ввів нас у цю фізику. На початку він сказав: “Доброго дня, шановні кандидати у студенти” і ми такі “? ми ж ніби уже студенти” – але він розповів нам, що справжніми студентами стають лише після першої сесії.

 

Було дуже круто дізнатися про сучасний стан фізики та над чим зараз працюють науковці. А працюють, насамперед, над науковою теорію, що об’єднає квантовий та макро світи – так звана теорія квантової гравітації. До речі, сам професор Вільчинський тільки-но повернувся з ЦЕРНу (це там, де андронний коллайдер) і коли у нас із ним завершилася перша пара, то ми усі встали та аплодували йому, бо він – найкращий та найулюбленіший наш лектор.
Крім того, що я вивчаю матаналіз та АГЛУ, також у мене є такі предмети як загальна фізика (кожен семестр ми розглядаємо 1 розділ фізики — у минулому семестрі механіку, у цьому — молекулярну фізику та термординаміку), диференціальні рівняння та сферичну астрономію (пішла спеціалізація на астронома). І нам ніхто не казав, що нам треба забути що ми вчили в школі. Ні, навпаки. Це як вивчення творчості Шевченка, просто не кожен рік глибше, а одразу глибоко. Але без шкільного розуміння законів ніяк. І у мене немає української мови. Взагалі. Тільки англійська. 3 пари на тиждень. Чому так? Бо всі провідні наукові статті пишуться лише англійською. На 1 курсі ми вивчаємо просто мову, а 2,3,4 — професійну. Я тепер не боюся спілкуватися нею, бо кожну 1 півпару ми виділяємо на спілкування. І я дуже цьому рада. До речі, як ви вважаєте, як у нас проходять пари? Ваші варіанти: А) до нас ходять викладачі Б) ми ходимо до них В) ми ходимо і вони ходять? Насправді правильно відповідь “В” – усі ми в рівних умовах. Також з кожного предмету (крім англійської) у нас проходять лекції та семінари.
Найцікавіше у навчанні це практикуми. Фізика — це наука практична, тому ми вивчаємо фізику на практиці та робимо багато дослідів.
І ось оце все у купі дає мені можливість після закінчення бакалаврату працювати, наприклад, викладачем, а закінчуючи  магістратуру — будь-ким у своїй сфері. І це дуже круто. Уже з 2 курсу у мене буде можливість проходити навчальну практику у Польщі. Щоб ви розуміли, інтернет у наш час — рятування режиму сну. Наприклад, я можу спостерігати за зорями вдень, бо телескоп, з якого проводиться дослідження знаходиться у Чілі, де зараз ніч. А у тебе в Польщі  – день. Круто! На ГАО, наприклад, є астроном у якого є години спостереження на Хаблі! Це ж чудово!
Мені подобається ця можливість отримання великого спектру професій. Це просто неймовірно. Чесно кажучи, мені дуже складно, але я ж здала сесію, тому все буде добре:)

photo_2020-02-09_23-56-40

І на кінець скажу, коли я дізналася, що я поступила, була на 7 небі від щастя, бо змогла потрапити на бюджет в один із кращих вузів України! Подивіться на мене – я щаслива! Я змогла повірити в саму себе, в те що боротися потрібно до останнього і робити все що ти зможеш. В мене все вийшло, і я вступила на омріяну спеціальність! Вірте у себе, у свої мрії, і знайте, що я буду рада бачити на своєму факультеті кожного з вас. Дякую за увагу!”

Hello, Halloween!

Ось  і залишилося позаду яскраве, гомінке  і трохи божевільне свято Хелловін!  Буду відвертим, я не прихильник гучних свят з веселощами і танцями, але навіть мене по-справжньому захопила його атмосфера. Протягом свята екіпажам постійно потрібно було придумувати щось нове, імпровізувати та креативити. І я помітив, як захоплює всіх командна робота і яке задоволення від неї  відчувають усі  члени екіпажів.

photo_2019-11-04_00-47-23

«Для мене  в школі  Паросток  багато речей нові і незвичні. Я тут  навчаюсь третій місяць, тож брав участь у багатьох святах та подіях,  але це свято взагалі не схоже  ні на яке інше. Воно  було повністю  англійською мовою   – спочатку це було  непросто, але потім  мені  навіть сподобалося! Такого досвіду в мене ще не було», – зазначив Давид Бичков, учень 6 класу.

photo_2019-11-04_00-47-38.jpg

Цього року особливістю  підготовки до Хелловіна  була умова, що  учасники  повинні заздалегідь  власноруч виготовити костюми, з екологічних  матеріалів або ж навпаки, з відходів (пластикових пакетів, до прикладу) – хоча б по одному на команду. На мій погляд, це була цікава ідея, тому що простір  для творчості був величезний. Костюми вийшли  різноманітними  і додали святу  хелловінської атмосфери. До речі, костюм підготував і кожен особисто – і тут уже можна було просто весь час споглядати і надихатися!

photo_2019-11-04_00-47-41

Дуже цікавими  були і змагання – екіпажний квест та різні танцювальні конкурси. «Найбільш сильне враження  на мене  справив  конкурс  танцю, який  придумав  і втілив кожен екіпаж. Так сталося, що в нашому екіпажі  не виявилося  не тільки професіоналів, а й танцівників-аматорів. Але  ж  ми – команда! Тому  вирішили  прийняти виклик і станцювати так, як зможемо. З перших  хвилин  нас почали підтримувати усі інші – це було неймовірно, вони просто приєдналися і стали танцювати разом із нами! І нехай ми не стали ні першими, ні другими у змаганні, ця мить  стала особливою для всього   нашого екіпажу», –  поділився  Тимур Голишенко, капітан команди “Galaxy”.

 Ми отримали задоволення, новий досвід  і нові знання – отже, свято вдалося! З вами був Микита Захарченко та команда “Galaxy”, зчитаємося:)

Діємо ТУТ і ЗАРАЗ

Ми часто в школі  міркуємо над глобальними проблемами, які потребують негайного вирішення, на кшталт зміни клімату, глобального потепління, про яке ми багато говорили у вересні, неграмотності, невключеності людей у суспільне життя.

24 жовтня – Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй. Я впевнена, ви вже чули про діяльність цієї масштабної на важливої організації, до якої входять 193 країни світу. Декілька років тому ООН опублікувала 17 Цілей сталого розвитку, досягти яких мала до 2030 року – серед цих цілей є і ліквідація голоду, і забезпечення гідної освіти, і рівність у правах, і підтримка еклогії – словом, кожна ціль спрямована на вирішення глобальної проблеми, над чим і працює ООН

Але виникає таке реальне запитання: як на досягнення цілей ООН можемо вплинути ми? Дехто може сказати, що війна, до прикладу, в Сирії його не стосується, бо в його країні все гаразд. Хтось може перекладати відповідальність за економічний занепад країни чи недостатньо реалізовані права людини на владу в державі.

АЛЕ НІ! Все починається з нас. Тому 24 жовтня у нашій школі відбулася зустріч представників Євроклубів 24, 28 та Котелевської  шкіл. Ми зібралися в день ООН, щоб обговорити на знайти “рецепти змін” до п’ятьох найактуальніших, на наш погляд питань. Учнів розділили на п’ять комітетів: з питань демократії, кліматичних проблем, збереження миру, цілей сталого розвитку та продовольства.

photo_2019-10-25_00-24-47

“Ми змогли надзвичайно продуктивно попрацювати, розібравши всі необхідні поняття та проаналізувавши сучасну ситуацію, щодо включеності людей у світі. Також ми змогли виокремити проблеми нинішньої демократії, та розглянути шляхи їх вирішення, що можна реалізовувати на багатьох рівнях. Засідання комітету проходило в затишній, але дуже інтелектуальній обстановці, тож крім корисного результату, ми отримали ще й задоволення від проробленої праці.”- очільник комітету Андрій Заболотніков.

Кожен з комітетів знайшов декілька конкретних способів, за якими ми можемо діяти прямо тут і зараз. Нашою задачею було побачити, як кожен може вплинути на оточення на рівні родини,  школи, міста, країни та глобалізувати наш вплив на ціле покоління.

photo_2019-10-25_00-24-50

Своїми думками та враженнями діляться наші гості:

“Я працював в комітеті 17ти Цілей сталого розвитку, виділив для себе проблеми, які не дозволяють нам досягти ЦСР, однією з головних є не проінформованімть громадян. Ознайомились з проблемами світового значення, сподобалась інтелектуальна співпраця з учнями 11го класу. Знайшли “рецепти змін”, за якими я можу діяти вже зараз.”- учень 10-а класу Вовчик Дмитро.

“Мені дуже сподобалось, що ми говорили про справді важливі проблеми сучасності, вразив формат роботи та дружнє спілкування між учасниками комітету, цей проєкт наштовхнув мене почати діяти з себе та родини. Відчуваю відповідальність, що на нас розраховують як на дієву молодь!”- Любаєва Аліна.

photo_2019-10-25_00-24-52

Отож, ми знаємо про проблеми, ми знайшли однодумців, ми придумали рішення – а значить, час ДІЯТИ!

З вами була Анастасія Скабарихіна, фото – Анастасія Скабарихіна

Свято шкільного товариства!

19 жовтня, в суботу, наш шкільний гурт святкував День шкільного товариства. Це друга назва Ліцейського дня. Ми об’єднуємося задля того, щоб наше товариство стало якомога дружншим та добрішим, щоб ми стали “столпами Отечества”, котрі роблять благо для суспільства. Хтось відзначав цей день вперше, хтось відзначає його вже одинадцятий раз, але всі ми разом були в нетерплячому очікуванні чогось теплого й сутнісного.
Ранок ми почали з ліцейських пісень. Співали екіпажами, аби перевірити знання текту, і розбиралися в глибокому змісті слів. Також ми презентували нові пісні, які ми написали до 25-річчя школи.

Після ліцейського сніданку, на якому ми куштували смачну булочку з маслом та картоплю (як в Ліцеї) у нас була зустріч з випускниками. До нас прийшли Ліза Попова, Сергій Супрунець та В’ячеслав Бровко. Через Skype ми подзвонили Маші Дмітрієвій та Кароліні Лемешко. Кожен з них мав тривалий досвід навчання у школі, тому вони розповіли, як вони застосовують його в дорослому житті. Вчителі ділилися спогадами про випускників, а випускники, в свою чергу, про своїх наставників.
«Ще з початкової школи уроки від випускників були однією з моїх улюблених подій Ліцейського дня. Саме на таких уроках відчуваєш зв’язок поколінь та єдність шкільного гурту. З кожної розповіді та історії можна дізнатися історію життя та повчитися у випускників. Вислухавши їх, можна знайти думку, яка стане твоїм путівником на цей та подальші роки», – ділиться Олександр Супрунець.

photo_2019-10-28_00-21-12
Далі в нас за планом було змагання «Історія моєї школи». Ми мали дізнатися відповіді на цілих дев’яносто питань! Після цього конкурсу кожен з наших учнів дізнався практично все про історію нашої школи, навіть про те, що відбувалося за перших наших випускників! «В цьому році капітани із своїми одноекіпажниками мали вивчити 90 питань про історію нашої школи. Це було досить складно, бо були питання починаючи з 1994 року і до 2019. Звісно ми на усіх перервах розпитували вчителів про відповіді на деякі питання. Мій екіпаж зміг піготуватись разом, але, на жаль, ми не встигли відповісти на всі питання за браком часу. Сподіваюсь, що в нас ще буде нагода позмагатися», – говорить Оксенія Логачова.
Після обіду ми обговорювали важливе питання: що ми збираємося зробити для України зараз і через декілька років, будучи дорослими. це був справжній час “гордых планов”, зовсім як в одній із ліцейських пісень. Кожен учень мав свої плани: хтось збирається бути лікарем та відкрити свою прогресивну лікарню, щоб люди мали змогу отримувати професійне лікування, хтось хотів поширювати нашу культуру новою музикою чи розвивати українське кіно, хтось збирається користуватися та створювати українські продукти. Сподіваємося, що цілі, які ми поставили перед собою, здійсняться!
«Над цим питанням я замислювався і ранішe. Тому в мeнe була відповідь щодо планів на майбутнє. Також було питання «що ти вжe зробив для дeржави?» Не довго розмірковуючи, я сказав , що волію своє життя присвятити розбудові країни. Я маю план допомогти підняттю eкономіки та роботизувати підприємства. Тому для мене важливо, щоб інші теж лишалися вдома, на рідній зeмлі.», – ділиться думками Богдан Коваль.
Ввечері ми влаштували вогнище на нашому “футбольному полі”. Тихе потріскування вогнища, коло учнів та вчителів, теплі осінні промені сонечка, тепло вогнища та тепло від наших листів. Біля вогнища ми співали пісень і зачитували свої теплі листи школі разом з нашими вчителями. А потім нам усім роздали справжні листи з шкільної пошти!

photo_2019-10-28_00-21-27
Після вогнища ми розійшлися втомлені, але задоволені цим днем.
Текст: Дмитро Нікулін в редакції Анастасії Артюх
Фото: Микола Дмитрієв

Перегони у Лісових галявинах :)

Цього року Ліцейський день ми святкував трохи по-іншому. Ми взяли аспект демократії, тому учні 11 класу розказували про те, як ліцеїсти та їх наставники стверджували її. Звісно, для того, щоб закріпити знання цієї інформації ми мали екіпажний брейн-ринг. Але не звичайний! Рівно о 12:00 17 жовтня уся старша школа виїхала до лісових галявин. Теплі промені сонця, свіже повітря, шум під ногами опавших листочків, вогнище та радісні голоси учнів. Нарешті ми на природі! З самого початку у нас відбувся team-building, на якому кожен екіпаж мав пройти певні завдання, які здружують команду.

Наприклад, на станції «Наш Пушкін» екіпажу видали певні слова, з яких треба було скласти вірш. Ось що вийшло у мого екіпажу «Тhink Guys” :
Ось зібралось товариство
І спілкується барвисто.
Об‘єднав Ліцейський день
гурт у святості пісень.
І тут неформальний екіпаж
Під назвою «Тhink Guys” – наш
Надихаємо всіх разом
І буквально, і одразу!

Також була станція «Пантоміма», де давався уривок з казки Пушкіна і його треба було показати пантомімою, щоб інші вгадали, що це за казка. На станції «Довіра» по черзі кожній людині зав’язували очі і її треба було провести через міні-лабіринт, не зійшовши з дистанції.
Також станція «Декламація», екіпажу випадав вірш, який за декілька хвилин треба було відтренувати і виразно зачитати разом. Ще станції «Team dance”, на якій ми мали швидко придумати танок до музики та станція «Екіпаж – сім‘я», завданням на якій було з підручних матеріалів створити прихисток, аби разом сховатися від дощу.

Оскільки Ліцейський день пов‘язаний ще з Олександром Пушкіним, який любив осінь, то ми точно не могли не зробити кадри для виставки «Пушкінська осінь моїми очима». До речі, екіпажі теж мали завдання цікаво сфотографуватися разом, скоро побачимо, що ж вийшло.
Головною нашою метою в лісових галявинах були екіпажні змагання «Он воспитал наш пламень». Напередодні учні 11 класу розказали про те, як ліцеїсти, їх наставники та сам Царскосільський Ліцей стверджували своїми діями демократію і про те, яких демократичний змін потребувало суспільство. Питання були на узагальнення цих тим. Кожен з екіпажа мав відповідати.
«Лiцейський team building – подiя завжди дуже i дуже очiкувана для мене особисто. З року в рiк ми з екіпажем маємо народу випробувати наш командний дух, пройшовши якiсь випробування. i цього року нам це абсолютно точно вдалося. Я впевнений, що той захват, те натхнення з яким ми сьогоднi бiгали вiд станцiï до станцiï надовго запам’ятається нам. i навiть не так важливо мiсце в агонi (Хоча вiдставання вiд переможця всього на 0,41 – чудовий результат, як на мене), адже це саме той випадок, коли процес не менш важливий за результат. Зрештою, я можу сказати, що саме з сьогоднiшнього дня ми стали повноцiнною командою»,- говорить Андрій Заболотніков, учень 11 класу. 
Отож, після запеклої тридцятихвилинної боротьби екіпаж «Think Guys” отримав перемогу, набравши 35 балів. Весь гурт щиро вітав наш екіпаж і на завершення для настрою ми заспівали пісню біля вогнища.

З вами була капітан екіпажу “Think Guys” Настя Артюх 🙂